, ,

"Я - природна аномалія", - художниця без рук вражає оптимізмом

"Я - природна аномалія", - художниця без рук вражає оптимізмом

Елісон Лаппер – художниця з Великобританії.

Жінка народилась із вадою, пережила чимало важких моментів у житті, та з кожною проблемою ставала все сильнішою. Її мама приймала препарат від токсикозу. Цей препарат був дуже популярний в той час. Наслідки такого самолікування були просто жахливі – Елісон народилася з вродженою аномалією. Побачивши доньку, породілля закричала від жаху. Рученят у немовляти не було взагалі, а ніжки – вчетверо коротше звичайних.

Мати відмовилася від Елісон в пологовому будинку, і дівчинка росла в притулку, де були спальні на 30 ліжок, що оточували дітей-калік залізною кліткою. На все життя вона запам’ятала відчуття страху, коли вихователь, бажаючи розважитись, кидав її, немов м’яч, через всю кімнату на гору подушок:

– Я летіла над брудною підлогою, думаючи про одне – вижити!

Після повноліття у Елісон було два шляхи: залишитися в притулку і животіти там все життя або спробувати жити самій. Вона вибрала друге. Зняла кімнату в Лондоні і впивалася життям.

– Моє життя повністю змінилося, – згадує Елісон. – Я немов вирвалася з в’язниці. І насолоджувалася такими простими для людей подіями, як відвідування магазинів і купівля їжі…

Ну а як же не посміхатися і не радіти, коли світ так прекрасний? Елісон почала малювати дуже рано, коли їй ледь виповнилося три роки. І це непоміченим не залишилося. Спочатку спеціалізований мистецький коледж, потім університет. І Елісон – професійна художниця!

Але на цьому вона не заспокоїлася і вийшла заміж. І хоча шлюб і розпався, але дитину ця дивовижна жінка таки народила.

“Бути матір’ю-інвалідом – це не постіль з троянд” – так говорить про це сама Елісон, – це важка робота, але нагороди є фантастичними. На ранніх строках вагітності мене попередили лікарі, що через мої розміри мені буде важко виносити малюка. Але я розквітла під час вагітності і насолоджувалася нею. І тільки в 8 місяців мені прописали постільний режим.
Періс народився за допомогою кесаревого розтину в 2000 році. І я відразу найняла няню, оскільки розуміла, що мені потрібна буде допомога. Я була сповнена рішучості годувати грудьми, тому що я знала, що це найкращий старт для малюка і простий спосіб, щоб нагодувати його без необхідності возитися з пляшечками. Друзі дали мені маленьку ванночку і я купала сина за допомогою губки на паличках, які я тримала у роті. У мене була адаптована коляска, але, здебільшого, я носила Періс у слінгу на грудях, поки він не став надто важким. Це допомагало і грудьми годувати і перебувати поруч”.Зараз сину художниці вже 13 років. У них просто незвичайна духовний зв’язок. Він пишається своєю мамою і дуже її любить.

Поважає її незалежність, радіє її життєрадісності і оптимізму і захоплюється її картинами.

Дуже зворушливе фото, де син тримає парасольку, поки мама малює дощ.Ця історія настільки вразила відомого скульптора Марка Куїнна, що він створив скульптуру, виліпивши її вагітною. Вона сидить у навдивовиж спокійній і умиротвореній позі. Скульптуру заввишки 3,6 метра і вагою в 13 тон встановили на Трафальгарській площі в Лондоні в 2005 році. Це – приклад всім нам! Людям, які постійно скаржаться і ниють!


Художниця завжди говорила, що не відчуває себе неповноцінним і жалюгідним інвалідом. Не маючи рук, ні, практично, ніг, вона, тим не менш, невиправна оптимістка.

– Я просто природна аномалія, – жартує Елісон…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *